
СпелСингєр при нагибанні використовує магію воду та світла. про світло розповідають різні вуличні пропагандисти "сьомого дня", а я, як майже дипломований інженєр, розповім про воду. це надзвичайно важливо знати, бо узнаючи більше про воду ми зможемо зрозуміти усі принципи нагибання ССом.
отже головним вмінням ССу є гідробаст




звідки з'являється гідробласт та яка його природа? представимо ССа як плотину посеред річки, з однієї сторони більший рівень води (верхній бьєф), з іншого боку - менший (це нижній бьєф). різниця між рівнями бьєфів є напором на гідроспоруді. логічно подумати, що сферична частка води з різних боків ССа має різний потенціал, так як виконає різну роботу в залежності від рівня над дном. це є різницей потенціалів, яка викликає переміщення води зверху до низу (будьяке тіло намагається мати рівновагу), при цоьму виконується велика робота у короткий проміжок часу, що дає нам шалену потіжність нюків (потужність - це відношення здійсненної роботи до проміжку часу). отже гідробласт виникає внаслідок різниці між бьєфами, тобто напору (найбольші напори є на Пумбівській 22.4 ГВт http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0% ... 1%81%D1%8F та Інверсівський 14ГВТ [http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D1%82%D0%B0%D0%B9%D0%BF%D1%83 ГЕСах, що є причиною іх ганк-походів).
з курсу начальної фізіки http://l2dc.ru/l2races/?t=quest&class=elf_wizard ми пам'ятаэмо що при переміщенні робочого тіла між різними висотами виконується робота. робота за проміжок часу - це є потужність. при переміщенні води між бьєфами очевидно, що виконується робота (сила цієй роботи залежить від бафів Ємп, ДоМистик, ПоВ), за час (залежить від бафів акум, ДоКонц, берс, ПоВ) є потужність - та все це виходить у вигляді всім нам відомого вміння ГідроБласт. Між двома Гідробластами потребн деякий проміжок часу, щоб у верхньому бьєфі набралося достатьно води для нового вистрілу, у період на початку весни, коли тає сніг та йдуть дощі це скоріше ніж літом, коли води у річці обмаль


СК:
режим СКК (синхронного кенсел-компенсатора) - компенсується більш гарний баф або лвл ворога

Вибір турбіни:
при напорах до 20 метрів майже не важиливо яка турбіна встановлена на нашій ГЕС. до того ж турбіни залюбку обмінюють оператори УкрГідроЕнерго у відповідних лабораторіях за невелику платню.
20-40 краще встановлювати потрібно низконапорні поворотно-лопастні агрєгати. серед ії недоліків головнішими є великі розміри шахти зі зрівненням із самими лопастями турбіни, але ми можемо ії застосовувати при змінюючихся напорах без великих втрат ККД (коєфіціент корисної дії).
40+ вже треба встановити радіально-осьові агрегати. їх звичайно не дуже зручно доставляти від заводу до місця призначення, але вони є більш єкологічно чистими, надійнішими та простими в експлуатації при оверєнчанті. з РО турбіною можна навіть виробляти єлектроєнергію до 78 рівня за умови підгону парамєтрів до даного створу річки.
на самих великих рівнях є так звані Ковшові турбіни, рівень напору 200+ метрів.

Прорив гребня плотини:
за великих та неконтрольованих напорах 77+ може статися прорив плотини-ССу. при цьому звільняється величезна кількість вибухової енергії, а саме 140 МВт

при таких вибухах жертва має зменшення швидкості бігу 30%, швидкоті каста 10% та швидкості атаки 10%. також зменьшується супротив до подальших Гідробластів. після прориву гребня СС набирає сили для нового набагато довше ніж після звичайного Гідроводозбросу. на прорив маєть вплив і величини напору, і час, за які енергія часток води проходить від турбіни до вживача електроенергії.
Місця встановлення ГЕССів:
при напорах 20-40 рівня має сенс встановлявати гідротехнічну споруду на річках Глудіо, Діону та біля Гірану збоку фортеці
40+ плоитна вже має більшу потужність та місця встановлення переміщуються до річок ХВ, Дес Пасс, Адену. найбільш прийнятними варіантами є встановлення у поймах річок Цементарі та ЄВ, де є найбільші паводки. плотина напором від 52 метрів краще всього виглядатиме у вигляді гравітаційної Авадонової. гравітаційна плотина стримує масу води за рахунок свого розміру та масси.
60+ плотину встановлюємо у створі лісу біля Руну. гравітаційний вигляд змінюємо на арочну (представимо собі звичайну арку, з боку вигину давимо на неї, арка намагається розпрямитись у пряму лінію, але з боків ії тримають берега. тому вони так і залишиється зогнутою, та вся сила тиску води уходить в основання берегів). арочну плотину зосталяємо до самого 78 рівня, бо це є найкращим варіантом для зменшення часу переходу воду з одного боку на інший. лісні річки багатоводні та без муляки, наша виробк енергії має найкращу характеристику "ціна-якість". потім робимо профу на Музу, трохи збираємо енергію на таких південних швидких річках як С та ТоІ. після перетворення ССу у МуМу переносимось до ТоІ (енергій виробляється багато, але великі затрати на ослуговування плотини), варки/кетри (там у воді іноді рибалки виловлюють ітеми для укріплення водонапорного фронту).
Фільтрація:
плотина ССу може бути бетонною або земляною. але у кожному разі невелка частка води йде не через турбіни, а зразу через тіло плотини. Хочемо ми цього або ні, але так воно є, і нам залишається лиш приборкати цй процесс. головним способом є дренаж

Підп'ятник:
є однією з найголовніших деталей у складі гідротурбіни, на ньому тримається уся вага турбіни. може бути звурху або знизу статору - в залежності від цього турбіни бувають зонтичного (дніпрогес-2, той що з берегу де пам'ятник Лєніну, підп'ятник зверху статора, майже на підлозі машинной зали) або підвісного (дніпрогес-1, правий берег, підп'ятник знизу статора) типів. ставити підп'ятники потрібно лише на Акумєн, який додає 15% до швидкості проходу води крізь турбіну.
серед інших електростанцій ГЄС вирізняється швидкістю вімкнення/вимкнення, дешевизною виробляємої енергії, відносною екологічністю та красивими пейзажами навколо бетонних споруд:
Скріншоти:
















мій СС



не судить мене строго
